Как и обещал, выкладываю разбор "косяков" Войтовича по смоленским князьям. Росписи взяты из книги "КНЯЖА ДОБА: ПОРТРЕТИ ЕЛІТИ", 2006 г. Статьи я маленько подсократил, убрал ссылки и примечания, дабы не загромождать сообщение. Свои замечания выделил красным. Итак:
XIII (колено от Рюрика)
49/36. ГЛІБ РОСТИСЛАВИЧ († 1278)
Помер у 1278 р. Князь смоленський (після 1239 – 1278). Брав участь у поході ординців на Литву у 1274 р., а після цього походу за наказом ординців воював проти галицького князя Лева Даниловича 2747.
50/36. МИХАЙЛО РОСТИСЛАВИЧ († 1279)
Помер у 1279 р. Князь мстиславський [?] (бл. 1260 – 1278) і смоленський (1278–1279)2748.
51/36. ФЕДІР РОСТИСЛАВИЧ [Федір Чорний] († 19.09.1299) < табл. 15. Ярославська гілка Рюриковичів
Помер у 19.09.1299 р. Князь можайський (бл. 1250 – до 1299), смоленський (1279–1297) і ярославський (1293–1299).
52/36. ЯРОСЛАВ РОСТИСЛАВИЧ [Ярослав Чорний]
Відомий тільки з родоводів.
Откуда Леонтий Викторович взял сведения о загадочном Ярославе Черном неясно, так как в этой статье ссылок на источники он не приводит.
53/36. КОСТЯНТИН РОСТИСЛАВИЧ
Відомий тільки з родоводів2750.
Полагаю, что этот князь упомянут в статьях НПЛ под 1262 и 1268 г. Более вероятно, что он был потомком Мстислава-Федора Давидовича, а не Мстислава-Бориса Романовича, как указано у Войтовича. Его смоленским уделом возможно были Ржева и Березуй. Какое-то время КОНСТАНТИН мог занимать витебский стол.
XIV
55/49. ОЛЕКСАНДР ГЛІБОВИЧ († 1313)
Князь мстиславський (1278–1297), смоленський (1297–1313). Перебував у Смоленську у періоди регулярної відсутності дядька Федора Ростиславича. У 1285 р. відбив спробу брата Романа здобути Смоленськ. У 1297 р. і сам Олександр, спираючись на місцеві сили, захопив смоленський престол і у 1298 р. відстояв столицю під час облоги військ Федора, якому допомагали ординці. У 1300 р. був поранений під Дорогобужем під час війни із вяземським князем Андрієм Довгоруким.
56/49. РОМАН ГЛІБОВИЧ († після 1301/ до 1313)
Князь новгородський (? – 1293), мстиславський (1281 – після 1301). У 1285 р. пробував захопити смоленський престол. Як служилий новгородський князь у 1293 р. здійснив похід проти Швеції. Поранений під час усобиці смоленських князів під Дорогобужем. Розпочав боротьбу за Брянськ (можливо, що мав якісь підстави через матримоніальні зв’язки. Помер до 1313 р., бо не брав участі у боротьбі за смоленський престол.
57/49. СВЯТОСЛАВ ГЛІБОВИЧ († 1310)
Князь можайський (до 1299 – 1303 ?), брянський (1309–1310). У 1301 р. був захоплений в полон московськими військами під час походу на Можайськ2754. У 1309 р. прогнав із Брянська племінника Василя Олександровича. Той у наступному році з’явився під стінами Брянська з ординською допомогою. Митрополит Петро Ратенський, який перебував у Брянську проїздом, вмовляв князя поділитися з племінником волостю і не вступати у битву. Князь не послухав. Брянці зрадили і Святослав загинув.
57А/49. ВСЕВОЛОД ГЛЕБОВИЧ
Еще одним сыном Глеба Ростиславича был князь ВСЕВОЛОД ГЛЕБОВИЧ, существование которого подтверждается поминовением в синодике московского Успенского собора.
57Б/50. АНДРЕЙ МИХАЙЛОВИЧ (+ после 1300 г.)
Не указан сын князя МИХАИЛА РОСТИСЛАВИЧА АНДРЕЙ, который в грамоте ФЕДОРА РОСТИСЛАВИЧА 1284 г. упоминается как наместник своего дяди в Смоленске. АНДРЕЙ МИХАЙЛОВИЧ весьма вероятно упомянут как князь вяземский в летописном рассказе об осаде Дорогобужа в 1300 г. По мнению В.Л.Янина этому же князю принадлежит наместничья "печать кнежа Андреева", найденная в Новгороде, и датируемая началом 14 в. По мнению Н.А.Баумгартена был родоначальником князей Вяземских.
58/53. ЮРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
Відомий тільки з родоводів.
В некоторых родословцах назван Березуйским. Наиболее вероятный родоначальник князей Фоминских и произошедших от них родов, утративших княжеский титул. Жил в конце 13 - нач. 14 вв.
59/53. ФЕДІР КОСТЯНТИНОВИЧ
Відомий тільки з родоводів.
По моему мнению, это тот самый князь Федор Ржевский, который был упомянут НПЛ в связи с событиями 1314/15 гг.
59А/53. МИХАИЛ КОНСТАНТИНОВИЧ
Старшим братом ЮРИЯ и ФЕДОРА был витебский князь МИХАИЛ КОНСТАНТИНОВИЧ, которому рижский магистрат направил жалобу в 1298/1300 г.
XV
60/55. ВАСИЛЬ [ВОЛОДИМИР ?] ОЛЕКСАНДРОВИЧ († 1314)
Князь брянський (? – до 1309, 1310–1313), смоленський [?] (1313–1314).
Силою відстояв Брянське князівство, розбивши дядька Святослава Глібовича і, відбивши, у тому ж 1310 р. спробу карачевського князя Святослава Мстиславича, який загинув у бою.
Неясно, откуда взято княжеское имя Владимир.
61/55. ІВАН ВЕЛИКИЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († 1359)
Князь смоленський (1314 ? – 1359). Продовжив політику укріплення Смоленського князівства і його зовнішньої експансії. У 1340 р. відмовився платити ординську данину-вихід і витримав натиск ординського війська, яке підтримували рязанські, суздальські, ростовські, юр’євські, друцькі, фомінські князі та московська дружина2755.
62/55. ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ († після 1333)
Князь брянський (1314 ? – 1333 ?). У 1333 р. з допомогою ординців пробував здобути Смоленськ.
Очень сомнительно. Князь ДМИТРИЙ вероятнее всего погиб в 1300 г. под Дорогобужем. Сведения про его походе на смоленск относятся к его двоюродному брату ДМИТРИЮ РОМАНОВИЧУ. Еще более сомнительной выглядит версия о происхождении от князя Дмитрия старшей ветви Всеволожей (см. ниже).
63/55. ІВАН МЕНШИЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Відомий тільки з родоводів.
Также весьма неудачная попытка "привязать" младшую ветвь Всеволожей (Заболотских) к смоленской великокняжеской ветви.
64/56. ДМИТРО РОМАНОВИЧ († 1356)
Князь новгородський (? – після 1311), брянський (після 1311 – 1356). У 1311 р. з новгородськими військами здійснив успішний похід у фінську Тавастгуську область.
65/56. ВАСИЛЬ РОМАНОВИЧ († 1356)
Возможно, имеется ввиду брянский князь Василий, упомянутый летописью без отчества.
66/57. ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ († 1340)
У 1340 р. убитий у Брянську, можливо, при спробі там утвердитися.
Летопись ясно говорит о том, что Глеб Святославич в 1340 г. все же владел Брянском, а не пытался его захватить.
67/57. ФЕДІР СВЯТОСЛАВИЧ († 1345)
У 1326 р. з литовським посольством приїхав до Новгорода. Тоді не мав жодного уділу. Князь можайський (1340? – 1345).
В летописях князь Вяземский и Дорогобужский. Федор Святославич жил и после 1345 г., по меньшей мере до нач. 1350-х гг.
67А/57. ИВАН СВЯТОСЛАВИЧ
67Б/57. МИХАИЛ СВЯТОСЛАВИЧ
Синодик Успенского собора упоминает еще двоих сыновей князя Святослава Глебовича - ИВАНА и МИХАИЛА СВЯТОСЛАВИЧЕЙ.
67В/57А. АЛЕКСАНДР ВСЕВОЛОДОВИЧ
Князь псковский в 1340-1342 гг. Наиболее вероятный родоначальник рода Всеволожей-Заболоцких.
68/58. ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ [Олександр Нетша] < Нетшини < Данилови, Дмитриєви, Дмитриєви-Мамонови
Большинство родословий Нетшичей своим предком называют АЛЕКСАНДРА ФЕДОРОВИЧА, сына Федора Константиновича (№59).
Мав чотирьох синів: Івана, Михайла, Дмитра і Семена, які писалися Нетшинами. З них найвідомішим був московський боярин Іван Дмитрович († після 1432), який відстоював в Орді права Василя Васильовича.
Знаменитый боярин Василия Васильевича, "выговоривший" ему Великое княжение в Орде - это Иван Дмитриевич ВСЕВОЛОЖ, а не НЕТШИЧ. Явный "ляп".
68А/58. ФЕДОР ЮРЬЕВИЧ (+1348?)
В 1340 г. упомянут как Феодор Фоминский в перечне участников Смоленского похода Ивана Калиты. Н.А.Астровым в 1872 г. описано надгробие удельного князя Феодора Юрьевича, в котором указана дата смерти князя - 1348 г. Родоначальник Полевых и Еропкиных.
68Б/58. КОНСТАНТИН ЮРЬЕВИЧ
По всей видимости жил в первой пол. 14 в. "Бархатная книга" называет его князем Фоминским и Березуйским. Родоначальник Травиных, Карповых, Бокеевых, Ржевских, Толбузиных, князей Козловских.
69/59. ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ
Похоже, это какой-то "вставной" князь, ссылки на источники в этом месте у Войтовича отсутствуют.
XVI
70/61. СВЯТОСЛАВ ІВАНОВИЧ († 29.04.1386)
Великий князь смоленський (1359–1386).
У битві на р. Вехрі під Мстиславлем 29.04.1386 р. смоленська рать була розбита, а князь Святослав загинув. 71/61. ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ († після 1376) Князь дорогобузький [?] (1359 – після 1376). 72/61. МСТИСЛАВ ІВАНОВИЧ († до 1386) Князь дорогобузький [?] (після 1376 – до 1386). Напевно помер до 1386 р., бо не брав участі у мстиславській війні 1386 р. та наступних подіях.
73/61. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ († 1370) < князі Селеховські
Князь селеховський (?–1370).Отримав уділ з центром у с. Селехові.
По мнению Ю.Вольфа Селеховскими потомки Василия Ивановича стали называться только после выезда в Москву, получив во владение с. Селехово под Костромой. Каким смоленским уделом владел князь Василий, когда и при каких обстоятельствах он умер, неизвестно.
Брав участь у поході на Москву, був поранений під Волоком-Ламським, після чого прийняв чернецтво і помер.
Данные сведения относятся совсем к другому князю, а именно к ВАСИЛИЮ ИВАНОВИЧУ БЕРЕЗУЙСКОМУ (+1370), бывшему на службе у Великого князя Дмитрия Ивановича. Происхождение Василия Березуйского точно не установлено, вероятно, он был потомком князя Константина Ростиславича (№ 53).
Від нього походить родина князів Селеховських.
Василь Іванович мав двох синів: Василя († після 1386) та Івана († 1386). Нащадки були тільки у Івана. Василь Іванович після загибелі батька у 1386 р. в нещасливій битві під Мстиславлем, змушений був шукати щастя на службі у московських князів. Іван Іванович Калита нащадків не мав.
73А/61. ОЛЕНА ІВАНІВНА
У 1329 р. видана за Василя Михайловича, пізніше великого князя тверського.
74/62. ІВАН ДМИТРОВИЧ [Іван Всеволож] († після 1433) < Всеволожські
Перейшов на московську службу і зробив кар’єру боярина.
На службе в Москве уже пребывал его отец, Дмитрий Александрович (уп.1394), и даже, возможно, дед - князь Александр Всеволодович.
Хоча Іван Всеволож не вживав титулу князя, він сподівався видати дочку Феодосію за великого князя. У 1431 р. представляв великого князя Василя Васильовича на третейському суді між ним та дядьком галицьким князем Юрієм Дмитровичем в Орді.
Эти же сведения украинский исследователь отнес к И.Д.Нетшину (см. выше).
Всеволожські вигасли з смертю внуків Івана Дмитровича — Івана Бздиха та Андрія Китиха, дітей наймолодшого сина Семена.
Потомки Ивана Дмитриевича Всеволожскими никогда не писались. Их родовое прозвание Всеволожи или Всеволожи-Глебовичи. Всеволожские - это дворянский род, похоже, приписавшийся к Всеволожам позже.
75/62. ФЕДІР ДМИТРОВИЧ [Федір Турик]
Мав двох синів: Федора та Микиту, які не залишили нащадків та дочку, яка вийшла за князя В. І. Оболенського.
76/63. ІВАН ІВАНОВИЧ МОЛОДИЙ < Заболоцькі (старша гілка), Всеволож-Заболоцькі, Всеволожські
Старша гілка Заболоцьких були середнім московським дворянством. Іван Іванович мав трьох синів: Лева, Гаврила та Дмитра Боту. З чотирьох синів Лева: Григорія, Остафія Трегуба, Микити та Василя єдиного сина Петра мав тільки Григорій. Син Петра — Іван помер бездітним. Гаврило Іванович мав двох синів Івана та Микулу Ярого. Іван мав синів Василя Бражника, Семена Лапу та Івана Кувшина. Єдиний син Василя Бражника — Тимофій Васильович Бражніков-Заболоцький, дипломат, чия діяльність припадала на 1533–1541 рр. нащадків не мав. Не мали нащадків і Василь та Іван Семеновичі і Петро Іванович. Іван Іванович, син наближеного до великого князя Івана III Васильовича Івана Микулина-Заболоцького, втік у Литву2772. Його нащадки осіли на Волині (з 1560-х рр.) як Московитини-Заболоцькі.
Дмитро Бота мав чотирьох синів: Володимира Дурного, Івана, Олександра та Івана Козлю. Середні сини нащадків не мали. Валодимир Дурний мав сина Федора Дурного Ківера та внука Микиту Благого. Від старшого сина Івана Козлі Федора походили Всеволож-Заболоцькі, які з XVI ст. стали писатися Всеволожськими.
Происхождение Всеволожских от Всеволож-Заболотских весьма сомнительно.
77/63. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ [Василь Губастий] < Губасті-Всеволожські < Губастови
Перебував на московській службі вже без княжого титулу. Мав двох синів Данила і Микиту Горбатого Трясиголова, які писалися Губастими-Всеволожськими.
78/63. ГЛІБ ІВАНОВИЧ [Гліб Шукаловський] < Шукаловські
Гліб Іванович мав синів Володимира (його діти Дмитро Шугур та Михайло Шукол нащадків не мали), Дмитра Шапку, Михайла Чорта та Данилу (має єдиного сина Михайла Шукула, який помер без нащадків). Від старшого сина Дмитра Шапки походять наступні покоління Шукаловських, які ще не вигасли.
79/63. ЮРІЙ ІВАНОВИЧ [Юрій Кислеєвський] < Кислеєвські < Кисловські
Юрій Іванович виїхав у 1417 р. із Смоленської землі у Велике князівство Тверське, де отримав звання конюшого. Його нащадки Кислеєвські отримали володіння у Шелонській п’ятині в Новгородській землі та біля Переяславля-Заліського. Згодом їх прізвище трансформувалося у Кисловські.
80/63. СЕМЕН ІВАНОВИЧ [Семен Рожественський] < Рожественські
81/63. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ [Василь Заболоцький] < Заболоцькі (молодша гілка)
Молодша гілка Заболоцьких писалася переважно Всеволож-Заболоцькі.
"Новаторство" Войтовича в части родословной Всеволожей-Заболотских не выдерживает никакой критики ни с хронологической, ни с фактологической точек зрения. Их родоначальником был князь Александр Всеволодович (уп.1342), имевший сыновей Дмитрия, Владимира, Ивана, от которых произошли разные ветви рода.
82/67. ОСТАФІЙ ФЕДОРОВИЧ († 1357)
Князь ізборський (? – 1357).
Вероятнее, что князь Евстафий был сыном князя Федора Юрьевича Фоминского (№68А), как указано в родословии Еропкиных. Возможно также, что Евстафий изборский и Евстафий Федорович - разные лица, т.к. происхождение изборского князя с уверенностью установить невозможно.
82А/68А. БОРИС ФЕДОРОВИЧ
У Войтовича он записан под № 101 (см. ниже).
82Б/68Б. ФЕДОР КОНСТАНТИНОВИЧ СТАРШИЙ "КРАСНЫЙ" (+1387 г.)
82В/68Б. ФЕДОР КОНСТАНТИНОВИЧ СРЕДНИЙ "СЛЕПОЙ"
82Г/68Б. ФЕДОР КОНСТАНТИНОВИЧ МЕНЬШИЙ
Записаны в книге Войтовича под №№ 103-105.
XVII
83/70. ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ († після 1399)
Великий князь смоленський (1395). У 1386 р. під Мстиславлем потрапив у полон і був затриманий при литовському дворі як заложник. Після повернення з Литви претендував на смоленський престол. У 1395 р., віддавшись на третейський суд Вітовта Кейстутовича, фактично допоміг останньому здобути Смоленськ. Після 1386 р., перебуваючи при литовському дворі, одружився з дочкою Кейстута Гедиміновича.
Князь Глеб погиб в битве на реке Ворскла в 1399 г.
83А/70. NN СВЯТОСЛАВНА
Видана за Бориса Михайловича († 19.07.1395), сина Михайла Олександровича, великого князя тверського та володимирського
84/70. ЮРІЙ СВЯТОСЛАВИЧ († після 1420)
Великий князь смоленський (1386–1395, 1401–1404), князь порховський [?] (1404 – до 1410).
По летописным известиям, умер в 1407 г.
85/70. АННА СВЯТОСЛАВНА († 1.08.1418)
Була другою дружиною Вітовта-Олександра Кейстутовича, великого князя литовського († 1430).
86/70. ЮЛІАННА СВЯТОСЛАВНА
Видана за Товтивіла-Конрада Кейстутовича, молодшого брата Вітовта.
86А/70. АГРИПИНА СВЯТОСЛАВНА
Видана за Івана Ольгімантовича Гольшанського.
87/70. ОЛЕКСАНДР СВЯТОСЛАВИЧ [Олександр Дашек] († 1408) < князі Дашкови
Князь Олександр Дашек у 1404 р. після приєднання Смоленського князівства до Литви виїхав у Москву, де невдовзі помер. У нього був єдиний син Михайло Зяло, четверо синів якого (Костянтин, Дмитро, Роман і Михайло) писалися князями Дашковими, а наймолодший Іван — Василевським.
88/70. ІВАН СВЯТОСЛАВИЧ († до 1442) < князі Порховські
Князь порховський (1412 – до 1442), отримав князівство за заповітом племінника Федора Юрійовича. Від нього походить родина князів Порховських. Мав двох дочок: старша вийшла за звенигородського князя Юрія Дмитровича († 1434), а молодша († до 1430) була першою дружиною Свидригайла Ольгердовича († 1452), тоді князя сіверського, та двох синів: Андрія († після 1450), князя порховського (до 1442 – після 1442?) та Семена († після 1442), від яких походять дві гілки наступних князів Порховських. Андрій та Семен Івановичі повернулися до Литви, де і далі писалися Порховськими. Андрій був васалом мстиславського князя Лугвенія-Семена Ольгердовича. Семен у 1442 р. виїхав з Литви знову на московську службу. Його нащадки ще жили у XVII ст.
Ряд родословий выводит Порховских не от Ивана Святославича, а от его сына Ивана.
89/70. ФЕДІР СВЯТОСЛАВИЧ († після 1433)
Князь волоцький (? – після 1433)
Сын Святослава Ивановича с именем Федор источникам не известен. Возможно этот князь перепутан с сыном Святослава Глебовича (+1340), см. № 67.
90/70. ВАСИЛЬ СВЯТОСЛАВИЧ († після 1413)
Після анексії Смоленського князівства Литвою у 1413 р. шукав підтримки у чеського короля (лист великого магістра Тевтонського Ордену до Вацлава IV від 23.07.1413 р.). Востаннє згаданий в документі від 12.08.1413 р.
Родоначальник князей Кропоткиных.
91/72. СЕМЕН МСТИСЛАВИЧ († 1420)
Князь дорогобузький (до 1386 – 1395 ?), торжоцький (? – 1420). Разом з дружиною Уляною вбитий двоюрідним братом, колишнім великим князем смоленським Юрієм Святославичем.
Смерть князя Семена Вяземского(!) летописи относят к 1406 г.
92/72. ВОЛОДИМИР МСТИСЛАВИЧ († до 1403) Возможно, князья Мстиславичи принадлежали к вяземской ветви смоленских князей (потомков Андрея Михайловича).
XVIII
93/83. ДМИТРО ГЛІБОВИЧ († після 1433)
94/83. ІВАН ГЛІБОВИЧ < князі Коркодінови
Іван Глібович, відомий з родоводів, мав сина Юрія Коркоду (від "коркота" — "кашель, спазми"), який згадується в документі з 1487 р. Син Юрія Івановича — Іван Коркодінов помер після 1514 р., перейшовши на московську службу.
95/84. ФЕДІР ЮРІЙОВИЧ († 1412 ?)
Князь дорогобузький (1401 ? – 1404), порховський (1410–1412).
96/84. КОСТЯНТИН ЮРІЙОВИЧ
Князь березуйський (після 1386 – початок XV ст.).
Князь Юрий Святославич имел только одного сына, Федора, и дочку Анастасию, выданную в 1400 г. за Юрия Дмитриевича Звенигородского из московского великокняжеского дома. Никогда не существовавший Константин, сын Юрия святославича попал в книгу Войтовича из недостоверного родословия Полевых и Фоминских, записанного в "Бархатную книгу" еще в 1687 г., несмотря на возражения князей Кропоткиных. Более правдоподобно существование князя Константина Юрьевича из Ржевско-Фоминской ветви (см.№ 68Б).
97/89. ЄВПРАКСІЯ ФЕДОРІВНА
~ 1) Семен Гордий († 1352), великий князь володимирський (розведена до 1333 р. через безплідність); 2) після 1333 р. Федір Костянтинович, князь фомінський.
На самом деле это дочь Федора Святославича, князя Вяземского и Дорогобужского, наместника Волока-Ламского (№ 67). Неясно, откуда взята дата 1333 г., так как ссылок не приводится. Общепринятая летописная дата развода княгини - 1345 г.
98/90. ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ [Дмитро Кропотка] († 1407) < князі Кропоткіни, князі Кропотки, князі Кропотки-Єловицькі
Сини Дмитра Васильовича Кропотки — Олександр та Іван утримували ще своє князівство, яке було уділом Можайського князівства.
Вызывает сомнения указанная дата смерти - 1407 г., ссылки на источник нет. Данных о существовании удела князей Кропоткиных, тем более в рамках Можайского княжества (упраздненного в 1454 г.), также не имеется.
XIX
99/93. ІВАН СТАРШИЙ ДМИТРОВИЧ [Іван Дах] († середина XV ст.) < князі Жижемські
Іван Дах мав сина Михайла Жижемського (який тримав невеличкий уділ з центром у с. Жижма над р. Жижмою у повіті Лідському), чия діяльність відноситься до 1482–1528 рр. Він був васалом мстиславського князя.
В "Бархатной книге" Иван Старший назван Мал, по сведениям Ю.Вольфа его прозвищем было Манч, так как его сын Михаил звался Манчич.
100/93. ІВАН МОЛОДШИЙ ДМИТРОВИЧ [Іван Шах] < Татищеви, князі Соломирецькі
Іван Шах тримав Соломирецьке князівство (центр уділу Соломирце над р. Соломерічею, притокою Вячи недалеко від Мінська). Його старший син Юрій мав сина Василя Татища. Його нащадки служили московським князям.
Есть также версия о происхождении Соломерецких князей от Святослава Глебовича (+1310 г.), князя Можайского и затем Брянского.
101/95. БОРИС ФЕДОРОВИЧ < Полєви
Мав сина — Олександра Поле, син якого Дмитро Олександрович та його нащадки писалися Полєви.
Вероятно, владел городком Хлепень в Фоминско-Березуйском княжестве.
В договоре Василия Темного с Казимиром 1449 г. упомянуты владения "Александра Борисова сына Хлепеньского", в котором надо видеть Александра Борисовича Поле. Данный факт подтверждает его происхождение из рода Ржевско-Фоминско-Березуйских князей. Боярин Великого князя Василия Дмитриевича, Александр Борисович в 1390 г. ездил в Литву за невестой Великого князя, Софьей Витовтовной.
Версия происхождения Полевых из "Бархатной книги" в настоящее время признана несостоятельной. Была аргументированно раскритикована князем В.В.Кропоткиным в 1687 г. в "сказке", поданной в ответ на запрос Родословной палаты. Даже в 17 в. настоящие потомки великого князя Смоленского Святослава Ивановича справедливо считали невозможным происхождение Полевых и Еропкиных от кн. Федора Юрьевича, сына великого князя Юрия Святославича, указывая на хронологические несуразности данной версии.
102/95. ОСТАФІЙ ФЕДОРОВИЧ < Єропкіни
Мав сина Івана Єропку. Афанасій Іванович та його нащадки писалися Єропкіними. Єропкіни брали активну участь у політичному житті Московської держави XV – початку XVI ст.
См. примечание к Борису Федоровичу.
103/96. ФЕДІР ВЕЛИКИЙ КОСТЯНТИНОВИЧ [Федір Красний] < Осокіни, Скрябіни, Травіни, Вепреви
Князь фомінський (друга половина XIV ст.).
То есть, он является современником СВОЕГО ПРАДЕДА, Святослава Ивановича?
Після 1333 р. одружився з Євпраксією, дочкою волоцького князя Федора Святославича.
Свадьба Великого князя Симеона Гордого с дочерью ВЯЗЕМСКОГО и ДОРОГОБУЖСКОГО князя Федора Святославича состоялась в 1344/45 г.,после чего князь Федор стал великокняжеским наместником в Волоке-Ламском. Примерно через год после развода Евпраксию выдали за Федора Красного. По сведениям Карамзина, князь Федор Красный умер в глубокой старости в 1387 г. схимником в одном из новгородских монастырей.
Осокіни, Скрябіни і Травіни походять від другого сина фомінського князя Федора Красного — Івана Собаки.
Иван Федорович Собакин был в числе бояр-свидетелей второй духовной грамоты Великого князя Дмитрия Ивановича в 1389 г. Его сыновья - Семен Трава и Василий были боярами во второй половине княжения Василия Дмитриевича.
104/96. ФЕДІР СЕРЕДНІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ [Федір Сліпий] < Бокеєви, Карпови, Внукови, Рєзанови, Монастирьови, Судакови, Аладьїни, Циплятєви, Мусоргські
Князь фомінський (поч. XV ст.).
Время жизни братьев Фоминских не выходило за пределы 14 в. так как их внуки действуют в первой четверти 15 в.
105/96. ФЕДІР МЕНШИЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
Князь березуйський (початок XV ст.).
Трех братьев Федоров полагаю отнести к сыновьям Константина Юрьевича, кол.XVI, так как указанная здесь версия "Бархатной книги" хронологически несостоятельна (см. примечание к Борису Федоровичу, №101).
XX
106/105. ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ < князі Козловські
Князь березуйський (перша половина XV ст.).
Від його сина Івана, який отримав від батька Козловське князівство, пішли князі Козловські.
107/105. ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ < Ржевські
Князь ржевський (перша половина XV ст.).
Ржевські втратили князівський титул вже у наступному поколінні. Князь Федір Федорович змушений був перейти на службу до волоцьких князів.
108/105. ІВАН ФЕДОРОВИЧ [Іван Толбуга] < Толбузіни
Толбузіни також починали із служби волоцьким князям.
Сыновья Федора Константиновича Меньшего, как было указано выше, должны быть отнесены к XVII колену от Рюрика. Время их жизни - конец 14 - первая четверть 15 в.
Ряд князей "смоленского гнезла" вообще не нашел своего места в росписи Л.В.Войтовича даже предположительно. Это Иван Сижский (из Фоминской ветви), упоминаемый в 1356 г., Иван Ржевский, упоминаемый в 1363 г., Иван Вяземский, упомянутый в письме Ольгерда константинопольскому патриарху 1371 г., Федор Романович, уп. 1386 г., Михаил Иванович (вероятно сын Ивана Святославича № 67а), Иван Михайлович, казненный Витовтом в 1396 г. (возможно, сын Михаила Святославича № 67б), Александр Михайлович, уп.1403 г., Федор Блудов и Роман Фоминский, с их "братьей и братаничи" уп. в московско-литовском договоре 1449 г.
XIII (колено от Рюрика)
49/36. ГЛІБ РОСТИСЛАВИЧ († 1278)
Помер у 1278 р. Князь смоленський (після 1239 – 1278). Брав участь у поході ординців на Литву у 1274 р., а після цього походу за наказом ординців воював проти галицького князя Лева Даниловича 2747.
50/36. МИХАЙЛО РОСТИСЛАВИЧ († 1279)
Помер у 1279 р. Князь мстиславський [?] (бл. 1260 – 1278) і смоленський (1278–1279)2748.
51/36. ФЕДІР РОСТИСЛАВИЧ [Федір Чорний] († 19.09.1299) < табл. 15. Ярославська гілка Рюриковичів
Помер у 19.09.1299 р. Князь можайський (бл. 1250 – до 1299), смоленський (1279–1297) і ярославський (1293–1299).
52/36. ЯРОСЛАВ РОСТИСЛАВИЧ [Ярослав Чорний]
Відомий тільки з родоводів.
Откуда Леонтий Викторович взял сведения о загадочном Ярославе Черном неясно, так как в этой статье ссылок на источники он не приводит.
53/36. КОСТЯНТИН РОСТИСЛАВИЧ
Відомий тільки з родоводів2750.
Полагаю, что этот князь упомянут в статьях НПЛ под 1262 и 1268 г. Более вероятно, что он был потомком Мстислава-Федора Давидовича, а не Мстислава-Бориса Романовича, как указано у Войтовича. Его смоленским уделом возможно были Ржева и Березуй. Какое-то время КОНСТАНТИН мог занимать витебский стол.
XIV
55/49. ОЛЕКСАНДР ГЛІБОВИЧ († 1313)
Князь мстиславський (1278–1297), смоленський (1297–1313). Перебував у Смоленську у періоди регулярної відсутності дядька Федора Ростиславича. У 1285 р. відбив спробу брата Романа здобути Смоленськ. У 1297 р. і сам Олександр, спираючись на місцеві сили, захопив смоленський престол і у 1298 р. відстояв столицю під час облоги військ Федора, якому допомагали ординці. У 1300 р. був поранений під Дорогобужем під час війни із вяземським князем Андрієм Довгоруким.
56/49. РОМАН ГЛІБОВИЧ († після 1301/ до 1313)
Князь новгородський (? – 1293), мстиславський (1281 – після 1301). У 1285 р. пробував захопити смоленський престол. Як служилий новгородський князь у 1293 р. здійснив похід проти Швеції. Поранений під час усобиці смоленських князів під Дорогобужем. Розпочав боротьбу за Брянськ (можливо, що мав якісь підстави через матримоніальні зв’язки. Помер до 1313 р., бо не брав участі у боротьбі за смоленський престол.
57/49. СВЯТОСЛАВ ГЛІБОВИЧ († 1310)
Князь можайський (до 1299 – 1303 ?), брянський (1309–1310). У 1301 р. був захоплений в полон московськими військами під час походу на Можайськ2754. У 1309 р. прогнав із Брянська племінника Василя Олександровича. Той у наступному році з’явився під стінами Брянська з ординською допомогою. Митрополит Петро Ратенський, який перебував у Брянську проїздом, вмовляв князя поділитися з племінником волостю і не вступати у битву. Князь не послухав. Брянці зрадили і Святослав загинув.
57А/49. ВСЕВОЛОД ГЛЕБОВИЧ
Еще одним сыном Глеба Ростиславича был князь ВСЕВОЛОД ГЛЕБОВИЧ, существование которого подтверждается поминовением в синодике московского Успенского собора.
57Б/50. АНДРЕЙ МИХАЙЛОВИЧ (+ после 1300 г.)
Не указан сын князя МИХАИЛА РОСТИСЛАВИЧА АНДРЕЙ, который в грамоте ФЕДОРА РОСТИСЛАВИЧА 1284 г. упоминается как наместник своего дяди в Смоленске. АНДРЕЙ МИХАЙЛОВИЧ весьма вероятно упомянут как князь вяземский в летописном рассказе об осаде Дорогобужа в 1300 г. По мнению В.Л.Янина этому же князю принадлежит наместничья "печать кнежа Андреева", найденная в Новгороде, и датируемая началом 14 в. По мнению Н.А.Баумгартена был родоначальником князей Вяземских.
58/53. ЮРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
Відомий тільки з родоводів.
В некоторых родословцах назван Березуйским. Наиболее вероятный родоначальник князей Фоминских и произошедших от них родов, утративших княжеский титул. Жил в конце 13 - нач. 14 вв.
59/53. ФЕДІР КОСТЯНТИНОВИЧ
Відомий тільки з родоводів.
По моему мнению, это тот самый князь Федор Ржевский, который был упомянут НПЛ в связи с событиями 1314/15 гг.
59А/53. МИХАИЛ КОНСТАНТИНОВИЧ
Старшим братом ЮРИЯ и ФЕДОРА был витебский князь МИХАИЛ КОНСТАНТИНОВИЧ, которому рижский магистрат направил жалобу в 1298/1300 г.
XV
60/55. ВАСИЛЬ [ВОЛОДИМИР ?] ОЛЕКСАНДРОВИЧ († 1314)
Князь брянський (? – до 1309, 1310–1313), смоленський [?] (1313–1314).
Силою відстояв Брянське князівство, розбивши дядька Святослава Глібовича і, відбивши, у тому ж 1310 р. спробу карачевського князя Святослава Мстиславича, який загинув у бою.
Неясно, откуда взято княжеское имя Владимир.
61/55. ІВАН ВЕЛИКИЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († 1359)
Князь смоленський (1314 ? – 1359). Продовжив політику укріплення Смоленського князівства і його зовнішньої експансії. У 1340 р. відмовився платити ординську данину-вихід і витримав натиск ординського війська, яке підтримували рязанські, суздальські, ростовські, юр’євські, друцькі, фомінські князі та московська дружина2755.
62/55. ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ († після 1333)
Князь брянський (1314 ? – 1333 ?). У 1333 р. з допомогою ординців пробував здобути Смоленськ.
Очень сомнительно. Князь ДМИТРИЙ вероятнее всего погиб в 1300 г. под Дорогобужем. Сведения про его походе на смоленск относятся к его двоюродному брату ДМИТРИЮ РОМАНОВИЧУ. Еще более сомнительной выглядит версия о происхождении от князя Дмитрия старшей ветви Всеволожей (см. ниже).
63/55. ІВАН МЕНШИЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Відомий тільки з родоводів.
Также весьма неудачная попытка "привязать" младшую ветвь Всеволожей (Заболотских) к смоленской великокняжеской ветви.
64/56. ДМИТРО РОМАНОВИЧ († 1356)
Князь новгородський (? – після 1311), брянський (після 1311 – 1356). У 1311 р. з новгородськими військами здійснив успішний похід у фінську Тавастгуську область.
65/56. ВАСИЛЬ РОМАНОВИЧ († 1356)
Возможно, имеется ввиду брянский князь Василий, упомянутый летописью без отчества.
66/57. ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ († 1340)
У 1340 р. убитий у Брянську, можливо, при спробі там утвердитися.
Летопись ясно говорит о том, что Глеб Святославич в 1340 г. все же владел Брянском, а не пытался его захватить.
67/57. ФЕДІР СВЯТОСЛАВИЧ († 1345)
У 1326 р. з литовським посольством приїхав до Новгорода. Тоді не мав жодного уділу. Князь можайський (1340? – 1345).
В летописях князь Вяземский и Дорогобужский. Федор Святославич жил и после 1345 г., по меньшей мере до нач. 1350-х гг.
67А/57. ИВАН СВЯТОСЛАВИЧ
67Б/57. МИХАИЛ СВЯТОСЛАВИЧ
Синодик Успенского собора упоминает еще двоих сыновей князя Святослава Глебовича - ИВАНА и МИХАИЛА СВЯТОСЛАВИЧЕЙ.
67В/57А. АЛЕКСАНДР ВСЕВОЛОДОВИЧ
Князь псковский в 1340-1342 гг. Наиболее вероятный родоначальник рода Всеволожей-Заболоцких.
68/58. ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ [Олександр Нетша] < Нетшини < Данилови, Дмитриєви, Дмитриєви-Мамонови
Большинство родословий Нетшичей своим предком называют АЛЕКСАНДРА ФЕДОРОВИЧА, сына Федора Константиновича (№59).
Мав чотирьох синів: Івана, Михайла, Дмитра і Семена, які писалися Нетшинами. З них найвідомішим був московський боярин Іван Дмитрович († після 1432), який відстоював в Орді права Василя Васильовича.
Знаменитый боярин Василия Васильевича, "выговоривший" ему Великое княжение в Орде - это Иван Дмитриевич ВСЕВОЛОЖ, а не НЕТШИЧ. Явный "ляп".
68А/58. ФЕДОР ЮРЬЕВИЧ (+1348?)
В 1340 г. упомянут как Феодор Фоминский в перечне участников Смоленского похода Ивана Калиты. Н.А.Астровым в 1872 г. описано надгробие удельного князя Феодора Юрьевича, в котором указана дата смерти князя - 1348 г. Родоначальник Полевых и Еропкиных.
68Б/58. КОНСТАНТИН ЮРЬЕВИЧ
По всей видимости жил в первой пол. 14 в. "Бархатная книга" называет его князем Фоминским и Березуйским. Родоначальник Травиных, Карповых, Бокеевых, Ржевских, Толбузиных, князей Козловских.
69/59. ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ
Похоже, это какой-то "вставной" князь, ссылки на источники в этом месте у Войтовича отсутствуют.
XVI
70/61. СВЯТОСЛАВ ІВАНОВИЧ († 29.04.1386)
Великий князь смоленський (1359–1386).
У битві на р. Вехрі під Мстиславлем 29.04.1386 р. смоленська рать була розбита, а князь Святослав загинув. 71/61. ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ († після 1376) Князь дорогобузький [?] (1359 – після 1376). 72/61. МСТИСЛАВ ІВАНОВИЧ († до 1386) Князь дорогобузький [?] (після 1376 – до 1386). Напевно помер до 1386 р., бо не брав участі у мстиславській війні 1386 р. та наступних подіях.
73/61. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ († 1370) < князі Селеховські
Князь селеховський (?–1370).Отримав уділ з центром у с. Селехові.
По мнению Ю.Вольфа Селеховскими потомки Василия Ивановича стали называться только после выезда в Москву, получив во владение с. Селехово под Костромой. Каким смоленским уделом владел князь Василий, когда и при каких обстоятельствах он умер, неизвестно.
Брав участь у поході на Москву, був поранений під Волоком-Ламським, після чого прийняв чернецтво і помер.
Данные сведения относятся совсем к другому князю, а именно к ВАСИЛИЮ ИВАНОВИЧУ БЕРЕЗУЙСКОМУ (+1370), бывшему на службе у Великого князя Дмитрия Ивановича. Происхождение Василия Березуйского точно не установлено, вероятно, он был потомком князя Константина Ростиславича (№ 53).
Від нього походить родина князів Селеховських.
Василь Іванович мав двох синів: Василя († після 1386) та Івана († 1386). Нащадки були тільки у Івана. Василь Іванович після загибелі батька у 1386 р. в нещасливій битві під Мстиславлем, змушений був шукати щастя на службі у московських князів. Іван Іванович Калита нащадків не мав.
73А/61. ОЛЕНА ІВАНІВНА
У 1329 р. видана за Василя Михайловича, пізніше великого князя тверського.
74/62. ІВАН ДМИТРОВИЧ [Іван Всеволож] († після 1433) < Всеволожські
Перейшов на московську службу і зробив кар’єру боярина.
На службе в Москве уже пребывал его отец, Дмитрий Александрович (уп.1394), и даже, возможно, дед - князь Александр Всеволодович.
Хоча Іван Всеволож не вживав титулу князя, він сподівався видати дочку Феодосію за великого князя. У 1431 р. представляв великого князя Василя Васильовича на третейському суді між ним та дядьком галицьким князем Юрієм Дмитровичем в Орді.
Эти же сведения украинский исследователь отнес к И.Д.Нетшину (см. выше).
Всеволожські вигасли з смертю внуків Івана Дмитровича — Івана Бздиха та Андрія Китиха, дітей наймолодшого сина Семена.
Потомки Ивана Дмитриевича Всеволожскими никогда не писались. Их родовое прозвание Всеволожи или Всеволожи-Глебовичи. Всеволожские - это дворянский род, похоже, приписавшийся к Всеволожам позже.
75/62. ФЕДІР ДМИТРОВИЧ [Федір Турик]
Мав двох синів: Федора та Микиту, які не залишили нащадків та дочку, яка вийшла за князя В. І. Оболенського.
76/63. ІВАН ІВАНОВИЧ МОЛОДИЙ < Заболоцькі (старша гілка), Всеволож-Заболоцькі, Всеволожські
Старша гілка Заболоцьких були середнім московським дворянством. Іван Іванович мав трьох синів: Лева, Гаврила та Дмитра Боту. З чотирьох синів Лева: Григорія, Остафія Трегуба, Микити та Василя єдиного сина Петра мав тільки Григорій. Син Петра — Іван помер бездітним. Гаврило Іванович мав двох синів Івана та Микулу Ярого. Іван мав синів Василя Бражника, Семена Лапу та Івана Кувшина. Єдиний син Василя Бражника — Тимофій Васильович Бражніков-Заболоцький, дипломат, чия діяльність припадала на 1533–1541 рр. нащадків не мав. Не мали нащадків і Василь та Іван Семеновичі і Петро Іванович. Іван Іванович, син наближеного до великого князя Івана III Васильовича Івана Микулина-Заболоцького, втік у Литву2772. Його нащадки осіли на Волині (з 1560-х рр.) як Московитини-Заболоцькі.
Дмитро Бота мав чотирьох синів: Володимира Дурного, Івана, Олександра та Івана Козлю. Середні сини нащадків не мали. Валодимир Дурний мав сина Федора Дурного Ківера та внука Микиту Благого. Від старшого сина Івана Козлі Федора походили Всеволож-Заболоцькі, які з XVI ст. стали писатися Всеволожськими.
Происхождение Всеволожских от Всеволож-Заболотских весьма сомнительно.
77/63. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ [Василь Губастий] < Губасті-Всеволожські < Губастови
Перебував на московській службі вже без княжого титулу. Мав двох синів Данила і Микиту Горбатого Трясиголова, які писалися Губастими-Всеволожськими.
78/63. ГЛІБ ІВАНОВИЧ [Гліб Шукаловський] < Шукаловські
Гліб Іванович мав синів Володимира (його діти Дмитро Шугур та Михайло Шукол нащадків не мали), Дмитра Шапку, Михайла Чорта та Данилу (має єдиного сина Михайла Шукула, який помер без нащадків). Від старшого сина Дмитра Шапки походять наступні покоління Шукаловських, які ще не вигасли.
79/63. ЮРІЙ ІВАНОВИЧ [Юрій Кислеєвський] < Кислеєвські < Кисловські
Юрій Іванович виїхав у 1417 р. із Смоленської землі у Велике князівство Тверське, де отримав звання конюшого. Його нащадки Кислеєвські отримали володіння у Шелонській п’ятині в Новгородській землі та біля Переяславля-Заліського. Згодом їх прізвище трансформувалося у Кисловські.
80/63. СЕМЕН ІВАНОВИЧ [Семен Рожественський] < Рожественські
81/63. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ [Василь Заболоцький] < Заболоцькі (молодша гілка)
Молодша гілка Заболоцьких писалася переважно Всеволож-Заболоцькі.
"Новаторство" Войтовича в части родословной Всеволожей-Заболотских не выдерживает никакой критики ни с хронологической, ни с фактологической точек зрения. Их родоначальником был князь Александр Всеволодович (уп.1342), имевший сыновей Дмитрия, Владимира, Ивана, от которых произошли разные ветви рода.
82/67. ОСТАФІЙ ФЕДОРОВИЧ († 1357)
Князь ізборський (? – 1357).
Вероятнее, что князь Евстафий был сыном князя Федора Юрьевича Фоминского (№68А), как указано в родословии Еропкиных. Возможно также, что Евстафий изборский и Евстафий Федорович - разные лица, т.к. происхождение изборского князя с уверенностью установить невозможно.
82А/68А. БОРИС ФЕДОРОВИЧ
У Войтовича он записан под № 101 (см. ниже).
82Б/68Б. ФЕДОР КОНСТАНТИНОВИЧ СТАРШИЙ "КРАСНЫЙ" (+1387 г.)
82В/68Б. ФЕДОР КОНСТАНТИНОВИЧ СРЕДНИЙ "СЛЕПОЙ"
82Г/68Б. ФЕДОР КОНСТАНТИНОВИЧ МЕНЬШИЙ
Записаны в книге Войтовича под №№ 103-105.
XVII
83/70. ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ († після 1399)
Великий князь смоленський (1395). У 1386 р. під Мстиславлем потрапив у полон і був затриманий при литовському дворі як заложник. Після повернення з Литви претендував на смоленський престол. У 1395 р., віддавшись на третейський суд Вітовта Кейстутовича, фактично допоміг останньому здобути Смоленськ. Після 1386 р., перебуваючи при литовському дворі, одружився з дочкою Кейстута Гедиміновича.
Князь Глеб погиб в битве на реке Ворскла в 1399 г.
83А/70. NN СВЯТОСЛАВНА
Видана за Бориса Михайловича († 19.07.1395), сина Михайла Олександровича, великого князя тверського та володимирського
84/70. ЮРІЙ СВЯТОСЛАВИЧ († після 1420)
Великий князь смоленський (1386–1395, 1401–1404), князь порховський [?] (1404 – до 1410).
По летописным известиям, умер в 1407 г.
85/70. АННА СВЯТОСЛАВНА († 1.08.1418)
Була другою дружиною Вітовта-Олександра Кейстутовича, великого князя литовського († 1430).
86/70. ЮЛІАННА СВЯТОСЛАВНА
Видана за Товтивіла-Конрада Кейстутовича, молодшого брата Вітовта.
86А/70. АГРИПИНА СВЯТОСЛАВНА
Видана за Івана Ольгімантовича Гольшанського.
87/70. ОЛЕКСАНДР СВЯТОСЛАВИЧ [Олександр Дашек] († 1408) < князі Дашкови
Князь Олександр Дашек у 1404 р. після приєднання Смоленського князівства до Литви виїхав у Москву, де невдовзі помер. У нього був єдиний син Михайло Зяло, четверо синів якого (Костянтин, Дмитро, Роман і Михайло) писалися князями Дашковими, а наймолодший Іван — Василевським.
88/70. ІВАН СВЯТОСЛАВИЧ († до 1442) < князі Порховські
Князь порховський (1412 – до 1442), отримав князівство за заповітом племінника Федора Юрійовича. Від нього походить родина князів Порховських. Мав двох дочок: старша вийшла за звенигородського князя Юрія Дмитровича († 1434), а молодша († до 1430) була першою дружиною Свидригайла Ольгердовича († 1452), тоді князя сіверського, та двох синів: Андрія († після 1450), князя порховського (до 1442 – після 1442?) та Семена († після 1442), від яких походять дві гілки наступних князів Порховських. Андрій та Семен Івановичі повернулися до Литви, де і далі писалися Порховськими. Андрій був васалом мстиславського князя Лугвенія-Семена Ольгердовича. Семен у 1442 р. виїхав з Литви знову на московську службу. Його нащадки ще жили у XVII ст.
Ряд родословий выводит Порховских не от Ивана Святославича, а от его сына Ивана.
89/70. ФЕДІР СВЯТОСЛАВИЧ († після 1433)
Князь волоцький (? – після 1433)
Сын Святослава Ивановича с именем Федор источникам не известен. Возможно этот князь перепутан с сыном Святослава Глебовича (+1340), см. № 67.
90/70. ВАСИЛЬ СВЯТОСЛАВИЧ († після 1413)
Після анексії Смоленського князівства Литвою у 1413 р. шукав підтримки у чеського короля (лист великого магістра Тевтонського Ордену до Вацлава IV від 23.07.1413 р.). Востаннє згаданий в документі від 12.08.1413 р.
Родоначальник князей Кропоткиных.
91/72. СЕМЕН МСТИСЛАВИЧ († 1420)
Князь дорогобузький (до 1386 – 1395 ?), торжоцький (? – 1420). Разом з дружиною Уляною вбитий двоюрідним братом, колишнім великим князем смоленським Юрієм Святославичем.
Смерть князя Семена Вяземского(!) летописи относят к 1406 г.
92/72. ВОЛОДИМИР МСТИСЛАВИЧ († до 1403) Возможно, князья Мстиславичи принадлежали к вяземской ветви смоленских князей (потомков Андрея Михайловича).
XVIII
93/83. ДМИТРО ГЛІБОВИЧ († після 1433)
94/83. ІВАН ГЛІБОВИЧ < князі Коркодінови
Іван Глібович, відомий з родоводів, мав сина Юрія Коркоду (від "коркота" — "кашель, спазми"), який згадується в документі з 1487 р. Син Юрія Івановича — Іван Коркодінов помер після 1514 р., перейшовши на московську службу.
95/84. ФЕДІР ЮРІЙОВИЧ († 1412 ?)
Князь дорогобузький (1401 ? – 1404), порховський (1410–1412).
96/84. КОСТЯНТИН ЮРІЙОВИЧ
Князь березуйський (після 1386 – початок XV ст.).
Князь Юрий Святославич имел только одного сына, Федора, и дочку Анастасию, выданную в 1400 г. за Юрия Дмитриевича Звенигородского из московского великокняжеского дома. Никогда не существовавший Константин, сын Юрия святославича попал в книгу Войтовича из недостоверного родословия Полевых и Фоминских, записанного в "Бархатную книгу" еще в 1687 г., несмотря на возражения князей Кропоткиных. Более правдоподобно существование князя Константина Юрьевича из Ржевско-Фоминской ветви (см.№ 68Б).
97/89. ЄВПРАКСІЯ ФЕДОРІВНА
~ 1) Семен Гордий († 1352), великий князь володимирський (розведена до 1333 р. через безплідність); 2) після 1333 р. Федір Костянтинович, князь фомінський.
На самом деле это дочь Федора Святославича, князя Вяземского и Дорогобужского, наместника Волока-Ламского (№ 67). Неясно, откуда взята дата 1333 г., так как ссылок не приводится. Общепринятая летописная дата развода княгини - 1345 г.
98/90. ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ [Дмитро Кропотка] († 1407) < князі Кропоткіни, князі Кропотки, князі Кропотки-Єловицькі
Сини Дмитра Васильовича Кропотки — Олександр та Іван утримували ще своє князівство, яке було уділом Можайського князівства.
Вызывает сомнения указанная дата смерти - 1407 г., ссылки на источник нет. Данных о существовании удела князей Кропоткиных, тем более в рамках Можайского княжества (упраздненного в 1454 г.), также не имеется.
XIX
99/93. ІВАН СТАРШИЙ ДМИТРОВИЧ [Іван Дах] († середина XV ст.) < князі Жижемські
Іван Дах мав сина Михайла Жижемського (який тримав невеличкий уділ з центром у с. Жижма над р. Жижмою у повіті Лідському), чия діяльність відноситься до 1482–1528 рр. Він був васалом мстиславського князя.
В "Бархатной книге" Иван Старший назван Мал, по сведениям Ю.Вольфа его прозвищем было Манч, так как его сын Михаил звался Манчич.
100/93. ІВАН МОЛОДШИЙ ДМИТРОВИЧ [Іван Шах] < Татищеви, князі Соломирецькі
Іван Шах тримав Соломирецьке князівство (центр уділу Соломирце над р. Соломерічею, притокою Вячи недалеко від Мінська). Його старший син Юрій мав сина Василя Татища. Його нащадки служили московським князям.
Есть также версия о происхождении Соломерецких князей от Святослава Глебовича (+1310 г.), князя Можайского и затем Брянского.
101/95. БОРИС ФЕДОРОВИЧ < Полєви
Мав сина — Олександра Поле, син якого Дмитро Олександрович та його нащадки писалися Полєви.
Вероятно, владел городком Хлепень в Фоминско-Березуйском княжестве.
В договоре Василия Темного с Казимиром 1449 г. упомянуты владения "Александра Борисова сына Хлепеньского", в котором надо видеть Александра Борисовича Поле. Данный факт подтверждает его происхождение из рода Ржевско-Фоминско-Березуйских князей. Боярин Великого князя Василия Дмитриевича, Александр Борисович в 1390 г. ездил в Литву за невестой Великого князя, Софьей Витовтовной.
Версия происхождения Полевых из "Бархатной книги" в настоящее время признана несостоятельной. Была аргументированно раскритикована князем В.В.Кропоткиным в 1687 г. в "сказке", поданной в ответ на запрос Родословной палаты. Даже в 17 в. настоящие потомки великого князя Смоленского Святослава Ивановича справедливо считали невозможным происхождение Полевых и Еропкиных от кн. Федора Юрьевича, сына великого князя Юрия Святославича, указывая на хронологические несуразности данной версии.
102/95. ОСТАФІЙ ФЕДОРОВИЧ < Єропкіни
Мав сина Івана Єропку. Афанасій Іванович та його нащадки писалися Єропкіними. Єропкіни брали активну участь у політичному житті Московської держави XV – початку XVI ст.
См. примечание к Борису Федоровичу.
103/96. ФЕДІР ВЕЛИКИЙ КОСТЯНТИНОВИЧ [Федір Красний] < Осокіни, Скрябіни, Травіни, Вепреви
Князь фомінський (друга половина XIV ст.).
То есть, он является современником СВОЕГО ПРАДЕДА, Святослава Ивановича?
Після 1333 р. одружився з Євпраксією, дочкою волоцького князя Федора Святославича.
Свадьба Великого князя Симеона Гордого с дочерью ВЯЗЕМСКОГО и ДОРОГОБУЖСКОГО князя Федора Святославича состоялась в 1344/45 г.,после чего князь Федор стал великокняжеским наместником в Волоке-Ламском. Примерно через год после развода Евпраксию выдали за Федора Красного. По сведениям Карамзина, князь Федор Красный умер в глубокой старости в 1387 г. схимником в одном из новгородских монастырей.
Осокіни, Скрябіни і Травіни походять від другого сина фомінського князя Федора Красного — Івана Собаки.
Иван Федорович Собакин был в числе бояр-свидетелей второй духовной грамоты Великого князя Дмитрия Ивановича в 1389 г. Его сыновья - Семен Трава и Василий были боярами во второй половине княжения Василия Дмитриевича.
104/96. ФЕДІР СЕРЕДНІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ [Федір Сліпий] < Бокеєви, Карпови, Внукови, Рєзанови, Монастирьови, Судакови, Аладьїни, Циплятєви, Мусоргські
Князь фомінський (поч. XV ст.).
Время жизни братьев Фоминских не выходило за пределы 14 в. так как их внуки действуют в первой четверти 15 в.
105/96. ФЕДІР МЕНШИЙ КОСТЯНТИНОВИЧ
Князь березуйський (початок XV ст.).
Трех братьев Федоров полагаю отнести к сыновьям Константина Юрьевича, кол.XVI, так как указанная здесь версия "Бархатной книги" хронологически несостоятельна (см. примечание к Борису Федоровичу, №101).
XX
106/105. ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ < князі Козловські
Князь березуйський (перша половина XV ст.).
Від його сина Івана, який отримав від батька Козловське князівство, пішли князі Козловські.
107/105. ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ < Ржевські
Князь ржевський (перша половина XV ст.).
Ржевські втратили князівський титул вже у наступному поколінні. Князь Федір Федорович змушений був перейти на службу до волоцьких князів.
108/105. ІВАН ФЕДОРОВИЧ [Іван Толбуга] < Толбузіни
Толбузіни також починали із служби волоцьким князям.
Сыновья Федора Константиновича Меньшего, как было указано выше, должны быть отнесены к XVII колену от Рюрика. Время их жизни - конец 14 - первая четверть 15 в.
Ряд князей "смоленского гнезла" вообще не нашел своего места в росписи Л.В.Войтовича даже предположительно. Это Иван Сижский (из Фоминской ветви), упоминаемый в 1356 г., Иван Ржевский, упоминаемый в 1363 г., Иван Вяземский, упомянутый в письме Ольгерда константинопольскому патриарху 1371 г., Федор Романович, уп. 1386 г., Михаил Иванович (вероятно сын Ивана Святославича № 67а), Иван Михайлович, казненный Витовтом в 1396 г. (возможно, сын Михаила Святославича № 67б), Александр Михайлович, уп.1403 г., Федор Блудов и Роман Фоминский, с их "братьей и братаничи" уп. в московско-литовском договоре 1449 г.